Рядки

Рядки – це об’єкти, що складаються з послідовності символьних даних. В Python, рядки представлені типом даних str, який зберігає послідовність символів Unicode. Зчитування рядків відбувається за допомоги функції input.

Зазначимо, що в мові Python не має, як такого, символьного типу даних, символ – це рядок довжиною в 1 символ.

Нагадуємо, що рядкові літерали треба укладати в лапки. Можна використовувати лапки одинарні, подвійні або потрійні, при цьому лапки на початку рядка та в його кінці повинні співпадати. Якщо рядок укладений в потрійні лапки, в ньому можна довільно використовувати подвійні лапки чи апострофи.

Для рядків визначені базові операції складання (конкатенація) та операція добутку строки на ціле число (копіювання строк).

Базові операції із рядками.

Конкатенація – складання строк. За допомоги оператора додавання (+) можна об’єднати декілька рядків в один.
Приклад: створити програму, яка буде об’єднувати декілька рядків в один.

Копіювання строк. За допомоги оператора добутку (*) можна створити декілька копій строки.
Приклад: створити програму, яка буде дублювати строку декілька раз.

Перевірка на входження – in, not in. Оператор приналежності in перевіряє чи входить деяка підстрока у дану строку і повертає значення True або False, в залежності від результату.
Приклад: створити програму, яка буде перевіряти чи входить підрядок а в рядок b.

Функції перетворення.

В комп’ютері всю інформацію зберігають у вигляді цифр, для подання символьних даних використовується схема перетворення, яка містить кожен символ з його номером. Таким чином, якщо рядок складається із одного символу, до такого рядка можна застосувати функції перетворення.

Функція chr() – перетворює ціле число на символ.

Функція ord() – перетворює символ на ціле число.

Приклад: створити програму, яка буде виводити літери англійського алфавіту.

Довжина рядка.

Функция len() – повертає довжину рядка, тобто визначає кількість символів, що містить рядок, включно із пропусками.

Приклад: створити програму, яка буде визначати точну кількість символів в рядку.

Індексація рядків.

В мові програмування Python, окремі елементи в упорядкованому наборі даних можуть бути доступні за допомогою числового індексу або ключа. Цей процес називається індексація.

Для того щоб отримати доступ до окремих символів в рядку треба: вказати ім’я рядка та номер позиції символу в квадратних дужках.

Індексація рядків починається з нуля: у першого символу індекс 0, наступного 1 і так далі, індекс останнього символу – довжина строки мінус один (len(s)-1).

Таким чином окремі символи доступні за індексом наступним чином:

Спроба звернення за індексом більшого ніж len (s) – 1, призводить до помилки IndexError: string index out of range.

Індекси рядків можуть бути вказані і негативними числами. В цьому випадку індексування починається з кінця строки: -1 відноситься до останнього символу, -2 до передостаннього і так далі.

Для будь-якого не порожнього рядка s, код s [len (s) -1] та s [-1] поверне останній символ. Немає індексу, який можна застосувати до порожнього рядка.

Slices – зрізи рядків.

Зріз (slice) – отримання з цього рядка одного символу або деякого фрагмента підрядка або підпослідовності.

В мові Python існує три форми зрізів:

S[i] – повертає один символ із рядка S за індексом [і].

S[a:b] – повертає рядок, який починається з символу а і завершується символом b-1.

Можна також використовувати як позитивні, так і негативні індекси в одному зрізі, наприклад S[1:-1] – це рядок без першого і останнього символу (зріз починається з символу з індексом 1 і закінчується індексом -1, не включаючи його).

Якщо опустити другий параметр (але поставити двокрапку), то зріз береться до кінця рядка.

S[a:b:d] – повертає рядок, що починається із символу з індексом а, в який будуть додані символи із індексами a + d, a+ 2*d … і далі, до символу з індексом b-1.
Приклад: скласти програму, яка з дати народження, що подана у форматі ДД.MM.РРРР буде повертати лише рік народження.

Методи.

Метод – це функція, яка застосовується до об’єкта. Метод викликається наступним чином:

Ім’я_об’екту.Ім’я_методу(параметри).

Методи find та rfind.

Метод find() – визначає індекс початкового входження (початкову позицію) символу або символів у зазначеному текстовому рядку з урахуванням регістру, якщо ж підрядок не буде знайдено, то метод поверне значення -1.
Приклад: скласти програму, яка визначить положення підрядка «Python» в текстовому рядку «Programming language Python».

Метод rfind() – визначає індекс останнього входження символу або символів у зазначеному текстовому рядку з урахуванням регістру, якщо ж підрядок не буде знайдено, то метод поверне значення -1. Тобто, пошук починається з кінця рядка.
Приклад: визначити положення останнього пропуску в текстовому рядку «Programming language Python».

Метод find або rfind можна викликати із декількома параметрами:

s.find('str', a) – пошук символу або символів ('str') буде відбуватися в зрізі s[а:], тобто від символу з індексом а і до кінця строки s.

s.find('str', a, b) – пошук символу або символів ('str') буде відбуватися в зрізі s[а:b], тобто від символу з індексом а і до символу з індексом b-1 в рядку s.

Метод replace.

Метод replace() замінює всі входження одного рядка в інший, тобто s.replace(old, new) – замінює в рядку s все входження підрядка old на підрядок new.
Приклад:

Метод replace може отримувати ще додатковий третій параметр, тобто s.replace(old, new, count), в цьому випадку заміняться лише перші count входження підрядка.
Приклад:

Метод count.

Метод s.count() – рахує кількість входжень одного рядка в інший рядок з урахуванням регістру, тобто s.count(t) – повертає число входжень рядка t у рядок s.
Приклад:

Якщо вказати три параметра в методі s.count(t, а, b) – буде відбуватися розрахунок входжень рядка t у рядок s у зрізі s[a:b].

Методи зміни регістру рядка.

Метод s.capitalize() – повертає копію рядка s з першим символом, перетвореним у верхній регістр, і іншими символами, перетвореними в нижній регістр, не алфавітні символи не змінюються.
Приклад:

Метод s.lower() – повертає копію рядка s з усіма символами літер, перетвореними в нижній регістр, не алфавітні символи не змінюються.
Приклад:

Метод s.upper() – повертає копію рядка s з усіма символами літер, перетвореними в верхній регістр, не алфавітні символи не змінюються.
Приклад:

Метод s.title() – повертає копію рядка s в якій перша буква кожного слова перетворюється в верхній регістр, а інші літери – в нижній регістр.
Приклад:

Класифікація рядків.

Метод s.isalpha() – повертає True, якщо рядок s не порожній, а всі його символи літери. В іншому випадку повертає False.

Метод s.isdigit() – повертає True коли рядок s не порожній, а всі його символи є цифрами. В іншому випадку повертає False.

Метод s.isalnum() – повертає True, якщо рядок s не порожній, а всі його символи є літери з цифрами. В іншому випадку повертає False.

Метод s.isupper() – повертає True, якщо рядок s не порожній, а всі його символи є прописними (великими). В іншому випадку повертає False.

Метод s.islower() повертає True, якщо рядок s не порожній, а всі його символи є строковими (малими). В іншому випадку повертає False.

Приклад: скласти програму, яка буде визначати чи є рядок, що вводить користувач з клавіатури числом, літерою або це рядок який містить і цифри і літери.