Прості обчислення в Microsoft Excel
У клітинки електронної таблиці, окрім числових та текстових даних, можна вводити також і формули.
Формула – це вираз, який задає операції над даними в клітинках електронної таблиці та порядок їх виконання.
Формула може містити:
- числові дані;
- текстові дані;
- посилання на клітинки або діапазони клітинок;
- знаки математичних дій (оператори);
- дужки та імена вбудованих функцій.
Формула завжди починається зі знаку =
Порядок дій при введенні формул:
- зробити активною клітинку для відображення результату;
- ввести з клавіатури знак ( = );
- скласти рівняння використовуючи: посилання на клітинки, арифметичні оператори, вбудовані функції, оператори порівняння;
- для виводу результату натиснути на клавішу Enter.
Розглянемо дії, які необхідно виконати для розрахунку суми двох значень, що знаходяться у клітинках А2 і В2, та відображення результату у клітинці C2.
Таким чином, якщо клітинка з формулою є активною, то формула буде відображатися в рядку формул, а значення розрахунку в самій клітинці. Формулу в будь-який момент можна відредагувати, або безпосередньо в клітинці, або в рядку формул
В програмі ви можете додавати, віднімати, множити і ділити числа без використання вбудованих функцій, для цього в формулі потрібно лише вказати відповідний арифметичний оператор.
Копіювання формул.
В Excel можна проводити однакові розрахунки з різними групами клітинок, тобто не вводити формулу в кожну клітинку окремо, а спочатку скласти її в одній клітинці, і потім за допомоги автозаповнення копіювати у вибраний діапазон клітинок. За рахунок цього, розрахунки в електронній таблиці Excel є надзвичайно швидкими.
Копіювання формул за допомоги автозаповнення:
- зробити клітинку F3 поточною;
- ввести знак рівняння = , скласти формулу, натиснути на клавішу Enter;
- навести вказівник на маркер заповнення;
- заповнити клітинки даними у діапазоні F4:F10.
Після виконання запропонованого алгоритму дій, у клітинки вказаного діапазону будуть додані формули, за ними виконаються обчислення, результати обчислень з’являться у відповідних клітинках.
Копіювати формули доцільно лише тоді, коли вони містять посилання (адреси клітинок), в цьому випадку, під час копіювання, відбувається автоматична заміна цих адрес – модифікація формули.
Розглянемо, як саме відбувається модифікація. В нашому випадку, копіювання проходило з клітинки FЗ у клітинку F4 і далі, різниця між номерами рядків цих двох клітинок дорівнює 4 – 3 = 1. Тому у скопійованій формулі всі номери рядків у посиланнях збільшилися на 1.
Аналогічно, під час копіювання формули з F3 у клітинку F5 різниця між номерами рядків становила 2, тому й у скопійованій формулі номери рядків у посиланнях збільшилися на 2.
Отже, під час копіювання формул відбувається їх модифікація за таким правилом: номери стовпців (рядків) в адресах клітинок змінюються на різницю номерів кінцевого і початкового стовпців (рядків).
Посилання на клітинки у формулах.
При копіюванні формул виникає необхідність керувати типами посилань на клітинки
Відносні посилання.
При відносному посиланні на клітинки у формулі, коли, за допомоги автозаповнення або сполучення клавіш, відбувається її копіювання – ми спостерігаємо модифікацію формули залежно від напрямку копіювання.
Абсолютні посилання.
При абсолютному посиланні на клітинку у формулі, в процесі копіювання останньої, адреса клітинки не змінюється. Як правило, такі абсолютні посилання використовуються в формулах, коли потрібно проводити розрахунки з одним і тим самим значенням, наприклад: коефіцієнти, відсотки, курси валют…
Мішані посилання.
Посилання, у якому під час копіювання формули модифікується або номер стовпця, або номер рядка, називають – мішаним.
Перехід між типами посилань можна здійснювати натисканням клавіші [ F4 ] на клавіатурі або додаванням до адреси клітинки знаку $.
Види посилань:
- абсолютне посилання на клітинку – $A$1;
- мішане посилання, при копіюванні фіксується стовпець – $A1;
- мішане посилання, при копіюванні фіксується рядок – A$1.
Використовуючи мішане посилання на стовпець в формулі, при її копіюванні буде змінюватися лише тільки номер рядка, а номер стовпця залишатиметься фіксованим. Відповідно, коли фіксується номер рядка, змінюється лише тільки номер стовпчика.
Порядок зміни виду абсолютного посилання:
- при складанні формули кликнути на адресу клітинки яку потрібно зафіксувати;
- натискаючи клавішу F4 змінювати вид посилання.
Імена клітинок.
Клітинці або діапазону клітинок можна надати ім’я. Ім’я – це ідентифікатор, що використовується при посиланні на клітинку, діапазон клітинок, значення чи формулу.
Перевага використання імен полягає в тому, що їх легше запам’ятовувати і простіше використовувати у формулах.
Правила складання імен:
- не можна використовувати пропуски;
- ім’я не може розпочинатися із цифри;
- не може збігатися з адресами клітинок.
Ім’я клітинки розповсюджується на аркуш або всю електронну книгу – це називають областю застосування імені клітинки.
В одній області застосування не може бути клітинок з однаковими іменами!
Порядок призначення імені клітинці:
- зробити клітинку поточною;
- в поле Ім’я ввести власну назву;
- натиснути клавішу Enter.
Вставлення імені клітинки у формулу:
- почати складати формулу;
- натиснути клавішу F3 та відобразити наявні в книзі імена клітинок;
- додати потрібне імʼя у формулу;
- після складання формули натиснути клавішу Enter.
Редагування імен клітинок.
В полі Ім’я можна задавати нове ім’я або здійснювати перехід до вказаної клітинки, але не редагувати вже існуючі імена.
Порядок редагування імені клітинки:
- перейти на вкладнику Формули;
- в групі Визначені імена обрати параметр Диспетчер імен або натиснути сполучення клавіш Ctrl+F3;
- знайти у списку імен потрібне та виділити його;
- натиснути на кнопку Редагувати або Видалити, якщо ім’я треба видалити;
- після завершення редагування імен натиснути на кнопку Закрити.
