Починаємо працювати з Microsoft Excel

Microsoft Excel є одним з найбільш поширених табличних редакторів для опрацювання даних, поданих в електронних таблицях. Основними можливостями табличного процесора Excel є:

• уведення даних в клітинки електронних таблиць, їх редагування та форматування;
• обчислення з використанням вбудованих функцій та формул;
• побудова діаграм та графіків за даними, що містяться в клітинках електронних таблиць;
• друк електронних таблиць, діаграм і графіків.

Після встановлення пакету програм Microsoft Office, на робочому столі користувача або в меню Пуск з’явиться ярлик програми Excel. Запускаємо програму і переходимо до її початкового вікна.

У початковому вікні Excel, окрім створення нової електронної таблиці, ми маємо змогу продовжити редагування вже відкритих нами в програмі таблиць. З іншого боку, якщо комп’ютер має підключення до мережі Internet, можемо скористатися вже готовими шаблонами, які постійно створює міжнародне ком’юніті користувачів Excel.

Створимо нову електрону таблицю і розберемо які основні елементи вміщує в себе вікно табличного процесора.

Основними елементами вікна Excel є: стрічка команд, поле ім’я, функціональна кнопка майстра функцій, рядок формул, аркуші електронної таблиці.

Основним об’єктом опрацювання табличного процесора є електронна книга, яка за замовчуванням має ім’я Книга1 і містить в собі тільки один аркуш. Максимальна кількість аркушів в книзі може сягати 255.

На кожному аркуші книги Excel розміщено електронну таблицю, яка складається із стовпців і рядків, на перетині яких утворюються клітинки. Загалом, електронна таблиця містить:

• 1 048 576 рядків (номери від 1 до 1 048 576)
• 16 384 стовпці (літери англійського алфавіту: А,В, …, Z, АА, АВ, …, ZZ, AAA, ААВ, …, XFD)

Ім’я клітинки складається з літери (назва стовпчика) та цифри (номер рядка).
Наприклад: А1, АВ132, ZZ98, …, XFD – ім’я останнього стовпчика.

Аркуш електронної таблиці Excel вміщує в собі – 17 179 869 184 клітинки.

Сукупність клітинок аркуша електронної таблиці утворює діапазон клітинок. Діапазон клітинок, як і окрема клітинка, має адресу. Адреса діапазону клітинок задається адресами двох клітинок, розміщених у його протилежних кутах, що розділені двокрапкою. Наприклад: АЗ:А7 (синій колір), C2:G9 (зелений колір), B11:F11 (червоний колір).

Рядок і стовпець також є діапазонами. Наприклад, адреса діапазону клітинок, до якого входять усі клітинки десятого рядка, є 10:10, а адреса діапазону клітинок, до якого входять усі клітинки стовпця В, є В:В. Відповідно 6:8 – адреса діапазону клітинок, що включає всі клітинки рядків з номерами 6, 7, 8, а Н:L– адреса діапазону клітинок, до якого входять усі клітинки стовпців Н, І, J, К, L.

Виділення діапазонів клітинок.

Виділення суміжного діапазону клітинок можна зробити декількома способами:

Виділення несуміжного діапазону клітинок: