Починаємо працювати з Microsoft Excel

Microsoft Excel є одним з більш поширених табличних редакторів для опрацювання даних, поданих в електронних таблицях. Основними можливостями табличного процесора Excel є:

  • уведення даних у клітинки електронних таблиць, їх редагування та форматування;
  • обчислення з використанням вбудованих функцій та формул;
  • побудова діаграм і графіків за даними, що містяться в клітинках електронних таблиць;
  • друкування електронних таблиць, діаграм і графіків.

Після встановлення пакету програм Microsoft Office, на комп’ютері користувача, в Меню Пуск, з’явиться ярлик програми Excel. Запускаємо програму і переходимо до початкового вікна.

У початковому вікні Excel окрім створення нової електронної таблиці ми маємо змогу продовжити редагування вже відкритих нами в програмі таблиць. З іншого боку, якщо комп’ютер має підключення до мережі Internet, можемо скористатися вже готовими шаблонами, які постійно створює міжнародне ком’юніті користувачів Excel.

Створимо нову електрону таблицю і розберемо які основні елементи вміщує в себе вікно табличного процесора Excel.

Основними елементами вікна Excel є: стрічка команд, рядок формул, функціональна кнопка майстра функцій, аркуші електронної таблиці.

Основним об’єктом опрацювання табличного процесора є електронна книга, яка за замовчуванням має ім’я Book1 і складається тільки з одного аркуша. Максимальна кількість аркушів в книзі дорівнює 255.

На кожному аркуші книги Excel розміщено електронну таблицю, яка складається із стовпців і рядків, на перетині яких утворюються клітинки. Загалом, електронна таблиця містить:

  • 1 048 576 рядків (номери від 1 до 1 048 576)
  • 16 384 стовпці (літери англійського алфавіту: А,В, …, Z, АА, АВ, …, ZZ, AAA, ААВ, …, XFD)

Ім’я клітинки складається з літери (назва стовпчика) та цифри (номер рядка).
Наприклад: А1, АВ132, ZZ98, …, XFD – ім’я останнього стовпчика.

Аркуш електронної таблиці Excel вміщує в собі – 17 179 869 184 клітинки.

Сукупність клітинок аркуша електронної таблиці утворює діапазон клітинок. Діапазон клітинок, як і окрема клітинка, має адресу. Адреса діапазону клітинок задається адресами двох клітинок, розміщених у його протилежних кутах, що розділені двокрапкою. Наприклад: АЗ:А7 (синій колір), C2:G9 (зелений колір), B11:F11 (червоний колір).

Рядок і стовпець також є діапазонами. Наприклад, адреса діапазону клітинок, до якого входять усі клітинки десятого рядка, є 10:10, а адреса діапазону клітинок, до якого входять усі клітинки стовпця В, є В:В. Відповідно 6:8 – адреса діапазону клітинок, що включає всі клітинки рядків з номерами 6, 7, 8, а Н:L– адреса діапазону клітинок, до якого входять усі клітинки стовпців Н, І, J, К, L.

Виділення діапазонів клітинок.

Виділення суміжного діапазону клітинок можна зробити декількома способами:

Навести курсор миші на першу клітинку діапазону, і, утримуючи ліву кнопку миші, перетягнути курсор до останньої клітинки діапазону.

Виділити першу клітинку діапазону, натиснути клавішу Shift, і, не відпускаючи її, клікнути по останній клітинці діапазону.

Ввести в поле ім’я адресу суміжного діапазону клітинок (наприклад: C2:G9).


Виділення несуміжного діапазону клітинок:

Виділити першу клітинку діапазону, натиснути клавішу Ctrl, і, не відпускаючи її, виділити наступні клітинки або їх діапазони (наводити курсор миші і клікати).

Вводити в поле ім’я через крапку з комою (;) адреси окремих клітинок або адреси не суміжних діапазонів клітинок (наприклад: A1;B3:B9;A14:F14).